Рубрика „Історія Церкви” – це цикл радіорозповідей про основні хронологічні віхи християнства.

Вона виникла як спроба автора поділитись із радіослухачами пошуками власної ідентичності в контексті християнства та ідентичності УГКЦ, до якої вона належить. Тому автор намагається подавати історію Церкви – як життя містичного Тіла Христового: однаково торкаючись католицизму, православ’я, протестантизму та уніатства.

Метою радіорозповідей є не широке висвітлення історичних подій, а лише окреслення проблем для подальших самостійних пошуків радіослухачів. Власне рубрика розрахована на тих, хто є християнином не за „номіналом”, а за своїм власним та свідомим вибором; спрямована до тих, хто ставить собі питання: ”Звідки я і куди?”.

Радіорозповіді про історію церкви є не науковим дослідженням – це скоріше учнівський реферат.

Щоб говорити про історію церкви, нам треба пам’ятати про часи створення перших людей, їх гріхопадіння та про обіцянку Бога народу вибраному дати Спасителя, який приведе людство знову до поєднання з Творцем....Читати далі...

Оскільки пророцтва збулись і Церква є завершенням Старого Завіту, то вона, поряд із збереженням старого вчення, втілила у своєму житті те нове, що відкрилось у Христі і у чому іудейська релігія могла бути лише праобразом. Новою передусім є та суспільність, яку складають християни....Читати далі...

«У ті дні сталось велике гоніння на Церкву в Єрусалимі, і всі, крім апостолів, розсіялись по різних містах Юдеї та Самарії, ходили тоді розпорошені та Слово Боже благовістили» (Дії апостолів 8; 1,4). Зі смертю апостолів та першими гоніннями християн в Єрусалимі історики пов’язують завершення етапу формування Церкви...Читати далі...

Уже в І столітті починається виділення кліру (грецьке клірос - „доля”, місус – „служіння”). Походження ієрархії апостол Павло зводить до вияву волі Божої. „І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших – євангелістами і пастирями, І вчителями для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла” (Послання Ефесянам 4: 11-12)...Читати далі...

Початок гонінь на християн поклала пожежа у Вічному місті. У ніч на 16 липня 64 року згоріла велика частина Риму. У народі звинувачували в підпалі імператора, але щоб відвести підозру від себе Нерон звалив вину на християн. Відтоді почались відкриті переслідування Церкви. Разом цей період тривав близько трьох століть...Читати далі...

Державним гонінням не вичерпувався конфлікт між християнами та світом. І небезпечнішим, ніж явне гоніння, було зіткнення з ідеями та віруваннями елліністичного оточення. Тут вже настала небезпека внутрішнього спотворення віри. В II ст. виникають єресі: монтанізм, маніхейство, монархіанство, гностицизм. Щоб воцерковлення нових членів було можливим, Церкві необхідно було в першу чергу відгородитись від усіх спроб дуже легко примирити християнство з духом часу....Читати далі...

III ст. по Різдві Христовім у світовій історії позначене початком великого переселення народів. Під натиском германців з півночі, готів та персів зі сходу захитались підвалини Римської імперії. І зрозуміло, що в ці «смутні» роки посилились переслідування християн. Начебто в ще раз перед остаточною перемогою показує Церква всю силу, красу та натхнення мучеництва - те чим жила вона в ці перші століття своєї історії...Читати далі...

Виникнення та поширення монашества мало в історії Церкви не менш важливе значення, ніж навернення імператора Константина.Ще за апостольських часів серед християн формується прагнення жити за Євангельськими радами. Ним переймаються ті, хто підпорядкував себе закликові Спасителя, зверненому до багатого юнака: „Якщо хочеш бути досконалим, - піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною” (Матвія 19;21)....Читати далі...

Сьогодні хочу згадати про події в житті Церкви, які мали місце в IV ст., але їх відгомін особливо важко пролунав в XI ст. та й чується до цієї пори. А саме: перенесення столиці з Риму у Візантій та початкові відмінності у формуванні Східної та Західної Церкви.З огляду на важливе становище міста Візантія в Римській імперії Константин вирішив перенести до нього столицю...Читати далі...

Століття між IV та VII називають епохою Вселенських Соборів. Вселенські собори збирались у складі представників всіх помісних церков. В історії християнства відбулось 7 Вселенських соборів: 1-ий - у 325 році, останній - у 787 році. На них, в процесі вирішення питань богослов'я, були вироблені найважливіші догмати християнства та затверджено ряд канонів....Читати далі...

У минулій розповіді мова йшла про І та ІІ Вселенські собори, на яких виробилось догматичне вчення церкви про св.Трійцю та затверджений Символ Віри. Наступні собори, які проходили з 431р. по 680 р., розглядали догмат Боговтілення – тобто вчення про Божу та людську природу Ісуса Христа. Ефеський собор 431 р. відкрив епоху, так званих, христологічних дискусій, які тривали протягом ІІІ, ІV,V і VІ Вселенських соборів....Читати далі...

Іконошанування у християнській церкві І тис. н. є. викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. У практиці застосування ікон у богослужбовому вжитку велику роль відігравали культурні особливості регіонів. Мала місце полеміка і на богословському рівні. Головними аргументами проти шанування образів були «неописуємість Христа во плоті» та біблійна заборона ідолопоклонства....Читати далі...

Протягом І – ІV століть виділилось 12 найвизначніших свят, головним чином пов’язаних з особами Ісуса Христа та Богородиці. Серед них виділяють, так звані, неперехідні, тобто з фіксованими датами святкування....Читати далі...

Вже в І – ІІ століттях християнство поширюється в Причорномор’ї. Першу місію на цім терені легенди приписують св. апостолові Андрієві. У „Повісті временних літ” є твердження про апостольську проповідь між слов’янами на території сучасної України та Росії. А найбільшими просвітителями слов’янських народів були Кирило і Мефодій....Читати далі...

Розгляд основних моментів історії християнської Церкви хронологічно підбіг до ХІ ст. Сумновідоме ХІ століття... Час великого розколу... І підходячи до цього етапу життя Христової церкви, хочу підвести деякі підсумки...Читати далі...

Сьогоднішня тема розповіді – розкол Церкви в ХІ столітті, тобто поділ християн на так званих католиків і православних. Тема важка і актуальна до сьогоднішнього дня...Читати далі...

Сьогодні радіослухачам пропоную переміститись на тисячоліття назад і глянути яким було західноєвропейське суспільство та Церква у ньому на зламі І та ІІ тисячоліть. В історії ця доба називається Середньовіччям...Читати далі...

Хрестові походи стали здвигом християнського Заходу, щоб звільнити св.Гріб від захоплення турками – сельджуками. Назва хрестоносці походить від хрестів, які рицарі нашивали на свій одяг. Європа була розшарпана міжусобними війнами і єдине, що її об’єднувало – це належність до католицької Церкви. У свідомості середньовічного європейця католицька Церква втілювала у собі весь християнський світ. І ця ідея християнського світу, очолюваного папою Римським, мала свій найграндіозніший вияв у хрестових походах....Читати далі...

Домінування Католицької Церкви в духовному житті та її важлива роль у згуртуванні європейського світу в єдину християнську спільноту, мали і зворотний бік. Християнська єдність оберталась ксенофобією, коли об’єктом нетерпимості ставали „чужі”. „Чужими” для середньовічного європейця були мусульмани та євреї. Негативне ставлення до мусульман відбилось ще під час хрестових походів та прикордонних воєн на Півдні Європи....Читати далі...

У часи навіть найбільшого упадку моральності суспільства, в найтемніші періоди історії, в Церкві ніколи не зникала святість. Були святі, яких Господь утаїв від світу, а були і ті світочі, які своєю ідеєю і життям надихають до сих пір. Так і в середньовіччній Європі, в часи полювання на відьом, інквізиції та індульгенцій, з’являються люди, що прикладом власного життя засвідчили реальність євангельського преображення....Читати далі...

Останні століття епохи Середньовіччя стали для Візантії періодом одночасно і трагічним, і славним. У цей час географічні рамки Імперії нестримно звужувались під натиском турків. А в середині самої держави, особливо в її інтелектуальних колах, християнство почало підмінюватись гуманізмом наново відкритих античних філософів. Світогляд гуманістів ідеями добра і людяності дуже схожий на християнський, але одночасно і дуже далекий від християнства, оскільки „добро відірване від Бога перестає бути добром”, як охарактеризував гуманізм св.Феофан Затворник....Читати далі...

Говорити про церковну історію не можна не згадавши про виникнення університетів. Вони є породженням саме Католицької церкви. Провідними закладами в галузі освіти в епоху середньовіччя були церковні та монастирські школи і особливо університети. Освітня праця була монополією духівництва, й насамперед – освіченого чернецтва....Читати далі...

На Україні Середні віки – це часи розквіту та занепаду Київської Русі, Галицько–Волинського князівства та доба нищівних татарських погромів і князівських міжусобиць. У Х ст., коли Візантія та Рим переживали вже переживали занепад християнського духу - русичі лише знайомились з Євангелією....Читати далі...

Занепад папської влади, пониження моралі духовенства, торгівля індульгенціями, протистояння Собору і Папи, антикатолицькі виступи ХІV – XV століть, зокрема Яна Віклефа в Англії та Яна Гуса в Чехії – все це дуже ослабило церкву, кинуло серед вірних зерна поділу та бунту і, як результат, підготувало шлях протестантській реформі в ХVІ ст. Історія реформізму пов’язана з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та інших. Протестантизм зріс на критиці та відкиненні ієрархії і догм католицької церкви....Читати далі...

В житті Західної Церкви XVІ ст. позначене, з одного боку, протестантськими рухами, які були спровоковані, як внутрішньо церковною кризою, так і політичними чинниками, а з іншої сторони - духовним оживленням та богословськими напрацюваннями. Реформа Католицької Церкви не була раптовою подією. Ідея змін зріла ще у XІV – XV століттях. Кульмінацією став Тридентський Собор у м.Триденті (Німеччина) – звідси і його назва....Читати далі...

Берестейська унія була проголошена у жовтні 596 р. у м.Бересті і дала початок католицькій спільноті східного обряду на українських та білоруських землях. Про причини і наслідки Берестейської унії є різноманітні і часом суперечливі відомості. Хочеться виділити лише кілька моментів, що стали поштовхами до з’єднання української православної церкви з Римським престолом....Читати далі...

Однією з найвизначніших особистостей всієї 1000-літньої історії Українського Православ'я є святитель Петро (Могила), митрополит київський. Результатом саме його діяльності стало відродження православної науки, духовного і літургічного життя у складному XVII ст....Читати далі...

У ХV столітті розвиток навігації, суднобудування, поява більш швидких і краще маневрових каравел стимулювали пожвавлення мореплавства. Найбільшими морськими країнами були Іспанія та Португалія. Оскільки ці країни належали до Римського престолу, то і місії проводили католицькі проповідники. Хоча небагато, але були і православні та протестантські євангелізатори. Початок християнської проповіді в Африці почали португальські місіонери...Читати далі...

Секуляризм (від латинського - saccularis) – це відвернення релігії в суспільстві, сім’ї, політиці. Протилежними цьому процесу є воцерковлення або євангелізація. Однак його не слід путати з атеїзмом, агностицизмом та індиферентизмом. За три століття секуляризм глибоко вкорінився у людській свідомості і зазнав багатьох метаморфоз. Сучасний секулярний світогляд виробив такий спосіб життя, що релігія не тільки не заперечується, а й навіть і заохочується. Але набожність людини обмежується відвідуванням храму, ставленням свічок і навіть відбуванням різних релігійних практик, але ніколи секулярна свідомість не допускає докорінної переміни світогляду і способу життя – відкидає основну ідею християнства – переображення людини, зодягнення її у Христа...Читати далі...

Безбожні ідеї ілюміністів, як зауважив о.Іван Хома, перший раз знайшли своє втілення в Північній Америці, де проголошено „Декларацію прав” і створено Сполучені Штати Америки. Проте найбільший вплив на світове суспільство мала Французька революція кінця XVIII ст....Читати далі...

XVIII ст. можна вважати часом заснування теперішньої цивілізації раціоналізму. В історії воно позначене не тільки діяльністю просвітителів та демократичними революціями, а й легалізацією таємних товариств масонів....Читати далі...

У Росії просвітительські ідеї починають поширюватись в час правління Петра І та Катерини ІІ. Петровська доба в історії Церкви позначена значними реформами, цілком спрямованими на секуляризацію суспільства. Сам цар, хоч і вихований був у Православ’ї і щедро послуговувався релігійними фразами в особистому листуванні та у державних маніфестах, проте загалом до Церкви підходив лише як до знаряддя суспільної стабільності....Читати далі...

Європейське суспільство ХІХ столітті переживало значні зміни як в політиці, так і в господарстві, науці та культурі. Європейські держави пережили так званий «промисловий переворот» - тобто відбувся перехід від мануфактурного виробництва із його ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично – заводського. По всій Європі на міcці мануфактур почали виникати заводи та фабрики. Відбулося переселення людей з сіл у великі міста. У соціальному плані виділилось два основні класи: буржуазія та пролетаріат змінилась сама буржуазія: замість купця основну розпочав відігравати фабрикант. У ХVІІІ столітті винайдено паровий двигун, у ХІХ столітті – побудовано перші залізниці, створено перші паровози, пароплави та здійснено багато інших технічних вдосконалень. Отже починається новий етап розвитку світового суспільства, який називають індустріальним.У ряді країн Європи прокотились революції, які змінили державний устрій: із монархій вони перетворились на республіки. Традиційні засади християнського світогляду європейців ще у ХVІІІ столітті були підірвані просвітителями, масонами та іншими антихристиянськими рухами. Ось перед такими суспільними змінами та викликами опинилась Католицька Церква у ХІХ столітті. Нова соціальна ситуація доби капіталізму викликала потребу в реформуванні традиційних способів церковного служіння. У ІІ половині ХІХ століття скликається І Ватиканський собор...Читати далі...

II Ватиканський собор — останній на цей час Собор Католицької Церкви.У XX столітті відбулися величезні зміни на суспільному, політичному, економічному і технологічному рівнях. Початок 60-их позначений багатьма новими тенденціями, що розвинулися впродовж 70-их, а саме: використання та зловживання засобами масової інформації, матеріалізм і споживацтво, сексуальна революція та рухи проти приросту населення, проникнення комунізму в політичні і суспільні структури та утвердження секуляризму як панівної ідеології розвиненого світу....Читати далі...

Хочу нагадати, що після розколу Церкви у ХІ столітті християнство східної традиції поширювалось у середземномор’ї, Близькому Сході, Північній та Східній Європі. Організаційною основою Вселенського православ’я були чотири патріархати – Константинопольський, Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський. Першість тримав Константинопольський патріарх, однак це вважалось за право честі. Вселенське православ’я було союзом рівних помісних церков. Проте більшість пізніших митрополій як на Балканах, так і на руських землях перебували під юрисдикцією Константинопольских патріархів....Читати далі...

Як і в попередні століття, так і в ХХ ст. греко-католицькі парафії діяли лише на західній Україні. Входження західних земель до складу СРСР породило навіть проекти євангелізаційної місії на Схід. Проте репресії, що почались під прапором «класової боротьби», викликали опозицію владі та спричинили подальшу участь духовенства та вірних УГКЦ у національно-визвольному русі. Це визначило післявоєнне нищення церковних структур....Читати далі...

Слово «екуменізм» походить від грецького «ойкумен» - «населений світ», «всесвіт». Під екуменізмом розуміється рух за об’єднання християнських Церков. Він розгорнувся у ХХ столітті...Читати далі...